Близько 6 років тому почалась моя історія зі спортом і зміною харчових звичок. До того я була пересічною дівчИною, яка на ніч могла злопати байду хліба з нутеллою, а на сніданок картоплю з сосискою. Коли я поїхала на навчання в університет, моя дієта трохи змінилась, але все одно була далекою від ідеалу.
Найбільша зміна відбулась, коли я почала відвідувати фітнес клуб і помічати перші результати. Саме тоді я ринула «во все тяжкие». Для мене строга дієта з мінімальною кількістю вуглеводів і жирів означала, що я стану фітоняшкою, а це було моєю першочерговою ціллю. Їла я все менше, а займалась більше і більше. Я керувалась правилом – менше їжі + більше спорту = успіх.
Після 9 місяців таких старань я отримала гормональний збій (місячні зникли на півроку), випадаюче волосся і моральне виснаження.
Всі навколо сипали компліментами (нууу, крім моєї бабусі), казали, що я схудла вдвічі, просили порадити дієту і вправи, а мені й надалі здавалось, що я груба.
Крім викривленого сприйняття себе самої, у мене з’явилась ще одна проблема – їжа. Їжа стала моєю нав’язливою ідеєю. Я думала про неї завжди! Я й надалі обмежувала себе, але наступали дні, коли я змітала все, що бачила.
Такі дні «жору» - це як затьмарення розуму. Ти не можеш тримати себе в руках, не можеш наїстись і з’їдаєш нереальну кількість їжі. Ти ховаєшся від усіх з шоколадкою і з'їдаєш її, поки ніхто не бачить, а потім заїдаєш її величезним бургером, а потім ще з’їдаєш півкілограмове морозиво, яке ще утрамбовуєш пончиком, чіпсами, снікерсом…– але ти й надалі голодний…
На наступний день мене завжди мучила совість, я обіцяла взяти себе в руки, урізала калорії ще більше (як покарання), активніше займалась у залі, "відпрацьовувала" всі спожиті калорії…..а через деякий час знову зривалась і все повторялось по колу.
Якщо це все звучить не дуже, то повірте, у житті все виглядає ще гірше. Коли твоє життя – це підрахунок хвилин до наступного прийому їжі, а сам прийом їжі не заспокоює голод – це пекло. Коли ти дивишся на людей, які їдять нормальну їжу і не паряться, а ти їси варений шпинат без солі і білок яйця – це пекло. Коли ти не можеш вийти з друзями/уникаєш посиденьок з рідними, бо боїшся, що треба буде щось зїсти, а ти не можеш собі цього дозволити – це пекло. І коли твоє життя – це замкнене коло «мало їжі -жор- докори сумління -мало їжі- жор» – ЦЕ ПЕКЛООО!
А тепер увага! Я процитую пункти з сайту Eating Disorder Hope, які описують симптоми Компульсивного Переїдання.
Якщо ти:
- Продовжуєш їсти навіть тоді, коли ти вже ситий
- Не можеш припинити їсти, не можеш контролювати кількість спожитої їжі
- Ховаєш їжу, щоб спожити її пізніше
- Їси нормально у присутності інших, але жадібно поглинаєш їжу, коли нікого немає поруч
- Відчуваєш стрес та страх, який може бути заспокоєний лише їжею
- Не відчуваєш нічого під час процесу "жадібного поглинання"
- Ніколи не відчуваєш насичення: незважаючи на кількість їжі
Якщо ти впізнаєш у поданих твердженнях себе - не зволікай, звернись до фахівця!
І хоч зараз мені значно краще, період довжиною у 2 роки, коли я не могла знайти спільної мови з їжею був для мене великим випробуванням. Зараз, коли я дивлюсь на цю ситуацію, мені просто хочеться сказати, що жоден прес, або худесенькі ноги не вартують таких жертв.
Дівчатка, НІКОЛИ, чуєте, ніколи не сідайте на низькокалорійні дієти. Якщо вам дуже хочеться схуднути, зверніться до адекватного дієтолога (а не до шарлатана, який вас посадить на дієту 1200 ккал), або ж розрахуйте свій денний калораж і почніть рахувати калорії, які споживаєте (як розрахувати калорії тут). Споживайте якісну їжу, більше рухайтесь на свіжому повітрі, будьте позитивними і не зациклюйтесь - результати прийдуть, головне не втратити по дорозі здоров'я.
![About [span]me[/span]](https://pp.userapi.com/c854220/v854220951/510eb/gVRFzC9RxrY.jpg)
